ІГРОВА ВЗАЄМОДІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті проаналізовано еволюцію гри як провідної форми активності дитини та розкрито динаміку розвитку гри: від елементарних маніпуляцій з предметами в ранньому віці до складних сюжетно-рольових, а також ігор із правилами в дошкільному віці. Розглянуто роль ігрової взаємодії як ключового чинника соціально-емоційного розвитку дітей дошкільного віку. Авторами було з’ясовано, що формування ігрової компетентності, яка спрямована на здатність дитини до вільної, емоційно насиченої, спонтанної активності з власної ініціативи сприяє реалізується можливість застосування наявних і освоєння нових знань та особистісного розвитку через прагнення дитини до участі в житті дорослих шляхом реалізації інтересів в ігрових та рольових діях в узагальненій формі. Доведено вплив різних видів ігор (сюжетно-рольових, дидактичних, рухливих) на формування навичок комунікації, емпатії, саморегуляції та вміння працювати в команді. У роботі обґрунтовано, що гра є природним середовищем для засвоєння моральних норм та соціальних ролей. Розкрито механізми впливу спільних ігор на зниження рівня тривожності та агресивності у дітей. Визначено психолого-педагогічні умови, за яких ігрова діяльність стає ефективним інструментом соціалізації дитини. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між ігровим досвідом та здатністю дошкільників розпізнавати власні емоції та почуття оточуючи та проблемам формування соціально-емоційної компетентності дошкільників через систему ігрової взаємодії.