САМООЦІНЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ АВТОНОМІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Анотація

Статтю присвячено теоретико-методичному осмисленню самооцінювання як інструмента формування навчальної автономії студентів у процесі вивчення іноземної мови. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі формувального оцінювання в умовах компетентнісно орієнтованої освіти та необхідністю переосмислення традиційних моделей контролю навчальних досягнень. Метою статті є обґрунтування дидактичного потенціалу самооцінювання у розвитку здатності здобувачів освіти до усвідомленого планування, моніторингу та корекції власної навчальної діяльності. Теоретичну основу дослідження становлять концепції навчальної автономії, саморегульованого навчання та формувального оцінювання в іншомовній освіті. У роботі застосовано теоретико-аналітичний, концептуальний, порівняльно-зіставний і логіко-структурний методи, що дало змогу уточнити зміст поняття самооцінювання та визначити його функції в системі навчання іноземної мови. Показано, що самооцінювання виконує передусім навчальну та рефлексивну функції, сприяючи поступовому переходу від зовнішнього педагогічного контролю до внутрішньої саморегуляції навчальної діяльності. Обґрунтовано зв’язок самооцінювання з ключовими компонентами навчальної автономії та визначено методичні умови його ефективного впровадження. Систематизовано основні форми самооцінювання, зокрема чек-листи, аналітичні рубрики, дескриптори типу can-do statements і інструменти Європейського мовного портфоліо. Систематичне використання самооцінювання за наявності чітких критеріїв і педагогічного супроводу сприяє формуванню відповідального ставлення до навчання та розвитку навчальної автономії студентів. Практичну цінність результатів визначено через можливість їх використання у проєктуванні занять, доборі критеріїв оцінювання та організації рефлексивної роботи студентів.