СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ДІАЛОГІЗАЦІЇ МОВОЗНАВЧОГО НАУКОВО-НАВЧАЛЬНОГО ТЕКСТУ

Анотація

У статті на засадах антропоцентризму представлена інтерпретація тексту як прагматичного посередника комунікації, що фіксує, зберігає і передає інформацію у просторі й часі. Такий підхід уможливлює активізацію дослідницького зацікавлення не лише структурно-семантичними категоріями тексту, а й комунікативними. У фокусі дослідницької уваги авторки – науково-навчальний текст у складі українського мовознавчого дискурсу, з-поміж системоутворювальних ознак якого вона виокремлює такі, як високий ступінь інтертекстуальності, прецедентність, парафрастичність, діалогічність. Авторка переконливо доводить, що науково-навчальний текст має бути не лише чітким і логічним, а й адресно спрямованим, у зв’язку з чим докладно характеризує стилістичні засоби його діалогізації. Продуктивність діалогу між авторами науково-навчальних текстів, представлених у підручниках і навчальних посібниках для майбутніх філологів, і споживачами наукової інформації вона пов’язує із засобами суб’єктивної оцінки цитованих фрагментів, прагматично орієнтованими конструкціями, які активізують увагу здобувачів освіти, заохочуючи їх до спільних роздумів. Доступний виклад забезпечують вставлені конструкції, які дають побіжні зауваження й коментарі до наукових понять і явищ, та вставні, що забезпечують логічність і послідовність наукового викладу. Діалогічність як визначальна ознака науково-навчального тексту уможливлює його сприйняття та адекватну інтерпретацію. Проаналізовані ж стилістичні засоби діалогізації й елементи образності тексту у складі українського мовознавчого дискурсу внаслідок інтелектуального впливу посилюють його аргументацію, увиразнюючи роль здобувача освіти, заохочуючи його до ефективного текстотворення як результату розуміння лінгвістичної інформації.