ФОРМУВАННЯ ЕТНОПЕДАГОГІЧНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ ВЧИТЕЛЯ-ВИХОВАТЕЛЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У статті обґрунтовано важливість формування спроможності сучасного вчителя-вихователя організовувати партнерську взаємодію з учасниками педагогічного процесу з орієнтацією на низку етнопедагогічних компетенцій. Актуальність проблеми зумовлена поліетнічним складом населення України та сучасними євроінтеграційними процесами, інтенсифікацією міжнародного співробітництва у сфері освіти. Стаття спрямована на визначення основних напрямів формування майстерності майбутнього вчителя, вихователя в організації партнерської взаємодії у контексті його етнопедагогічної компетентності. Аналіз наукової літератури засвідчив, що вчитель-вихователь, який організовує педагогічну взаємодію на засадах партнерства, спрямовує рух до співробітництва з учасниками педагогічного процесу через діалог, переконливу регуляцію поведінки партнерів без насилля і конкуренції. Порівняння сутності понять «співробітництво» та «партнерство» дало змогу уточнити специфіку партнерства як стратегії взаємодії та сформулювати принципи педагогіки партнерства, що визначають поведінку вчителя-вихователя під час педагогічного спілкування. Компетентність педагогічного партнерства взаємопов’язана з іншими видами професійної компетентності вчителя-вихователя. Серед них вирізнається етнопедагогічна компетентність, яка забезпечує спроможність вчителя-вихователя розуміти унікальність та різноманіття людей як представників різних культур, враховувати на цій основі індивідуальні особливості суб’єктів взаємодії, забезпечувати конструктивну і безпечну партнерську взаємодію з учасниками освітнього процесу в різних формах роботи. Етнопедагогічні компетенції, які сприяють організації педагогічної партнерської взаємодії, варто групувати відповідно до компонентів педагогічної майстерності вчителя-вихователя, що вможливить їх якісне формування.