СЕМІОТИКА ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті висвітлені особливості семіотичного аналізу візуального мистецтва. Аналізуються такі дискусійні проблеми семіотики візуальних мистецтв як специфіка іконічного знаку, онтологічний статус зображення, знаково-символічна структура художньої репрезентації. Мета статті – висвітлення теоретико-методологічного аспекту семіотики візуального мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на синтезі семіотичного аналізу, флософської герменевтики і феноменолології. Також були використані структурний підхід, методи термінологічної експлікації, порівняння та узагальнення. Наукова новизна. Визначено й проаналізовано основні елементи семіотичної структури візуальних мистецтв. Обґрунтовано доцільність поєднання семіотичного методу з феноменологічним і герменевтичним підходами в їх дослідженні. Поглиблено експлікацію понять «іконічний знак», «репрезентація», «зображення». Висновки. Твір образотворчого мистецтва – це не тільки семіотично-комунікативний, а й онтологічний феномен, в якому образи буття набувають осмисленого і видимого прояву. Художнє зображення не подвоює і не відображує життєву реальність, а зображує її, духовно перетворюючи в художніх образах. Семіозис візуального мистецтва має осягатись на основі його онтологічної структури, виходячи з таких ключових понять як «знак», «образ», «символ», «зображення», «репрезентація». Природа естетичної репрезентації іманентна знаково-символічній структурі художнього образу. Саме тому в дослідженнях візуального мистецтва семіотичний метод доцільно поєднувати з феноменологічним і герменевтичним підходами. Аналіз методологічного потенціалу такого синтезу і можливостей його застосування у візуальних дослідженнях, зокрема в теорії візуальних мистецтв і візуальній культурології, може стати перспективним напрямком подальших досліджень.