ТРАГІЗМ ЧИ ГЕРОЇЗМ? ПСИХОІНТЕРПРЕТАЦІЙНА МОДЕЛЬ ЛИЦАРЯ-КОЗАКА В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ ЯК НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕТАКОНЦЕПТ

Анотація

Українська історія та ситуація сьогодення змушує усвідомити вагомість впливу на суспільну думку, а відповідно – і його поведінкові реакції ‒ засобів інформаційної та духовної війни. Саме на такі цілі спрямовані московські наративи, створені на їхній основі мисленнєві кліше й зумовлені ними маніпуляційні ідеологічні впливи. Відтак, надзвичайно актуальним є аналіз та, можливо, творчий перегляд деяких усталених моделей, сформованих в українському мистецтві в цілому та музиці зокрема, які у контексті даного дослідження називаємо «психоінтерпретаційними», і серед них – модель, сформовану на основі трактування сукупної образності, що відображає архетип лицаря-козака. Мета статті – виявити семантичні риси психоінтерпретаційної моделі лицаря-козака в українській музиці як національного метаконцепту та обґрунтувати його вплив на колективне мислення сучасного соціуму. Методологія дослідження відображена у таких його завданнях: 1) обґрунтування поняття «психоінтерпретаційної моделі»; 2) розгляд «знакових» прикладів утілення козацької образності в українській музиці; 3) констатація можливого впливу вказаної психоінтерпретаційної моделі як національного метаконцепту на колективне мислення сучасного соціуму; 4) прогнозування потенційної динаміки метаконцепту. Наукова новизна. У статті уведено до наукового обігу поняття «психоінтерпретаційна модель», значення якої експліковано у теоретико-інтерпретаційну, музично- філософську і психологічну сфери. Висновок. Реальні обставини життя нації найкращим чином зумовлюють її психоемоційний розвиток, і маємо сподівання, що українці, пройшовши через трагічні випробування, відновлять силу лицарсько-вольового первня власної психіки, при цьому приклади героїзму сучасного українського лицарства стануть основою для потенційної динаміки метаконцепту. Таким чином зможемо вплинути на колективну свідомість і національну самоідентифікацію ‒ жертви чи переможця, а відтак ‒ і поведінку соціуму посередництвом світу художніх образів, скоригувавши смислоутворення на рівні національного метаконцепту.