ПІСЛЯПРОЄКТНИЙ МОНІТОРИНГ ЯК ОСНОВА ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ В ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМАХ

Анотація

У статті досліджено роль післяпроєктного моніторингу як ключового інструмента оцінки впливу на довкілля в контексті збереження біологічного різноманіття лісових екосистем. Висвітлено правові та організаційні основи запровадження механізмів оцінки впливу на довкілля в Україні, що стали результатом адаптації національного законодавства до вимог Європейського Союзу та міжнародних екологічних угод та розглянуто особливості її застосування у сфері лісового господарства. У статті наведено результати аналізу матеріалів післяпроєктного моніторингу лісових екосистем, які демонструють комплексний характер впливів на компоненти довкілля – атмосферне повітря, водні ресурси, ґрунти, рослинний і тваринний світ. Встановлено, що найбільш вразливим елементом є біологічне різноманіття, оскільки порушення природних трофічних зв’язків, скорочення чисельності рідкісних і зникаючих видів, деградація оселищ і фрагментація біотопів призводять до зниження екологічної стійкості лісів. На прикладі діяльності ДП «Словечанський лісгосп АПК» проведено SWOT-аналіз, що дозволив виявити сильні та слабкі сторони, можливості й загрози ведення лісогосподарської діяльності з урахуванням необхідності збереження біологічного різноманіття. Особлива увага приділена інтеграції результатів післяпроєктного моніторингу у систему екологічного управління, що сприяє прийняттю науково обґрунтованих рішень для збереження екосистем. Практичне значення роботи полягає у виробленні рекомендацій для органів влади, лісогосподарських підприємств і природоохоронних організацій щодо вдосконалення системи післяпроєктного моніторингу, оптимізації лісокористування, розширення природоохоронних територій та посилення взаємодії з місцевими громадами. Перспективи подальших досліджень свідчать про необхідність впровадження геоінформаційних технологій і дистанційного моніторингу для аналізу просторової динаміки біорізноманіття.Таким чином, післяпроєктний моніторинг визначено як ключовий механізм екологічного супроводу лісогосподарської діяльності, що забезпечує не лише контроль, а й адаптивне управління природними ресурсами у відповідності до екологічних вимог ЄС.