ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ СИНТАКСИСУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/apv/2021.2.10Ключові слова:
мовна особистість, складники мовної особистості, мовна особистість майбутнього вчителя початкових класів, синтаксис складного речення, види вправ, текстАнотація
У статті обґрунтовано теоретичні основи формування мовної особистості майбутнього вчителя початкових кла- сів у процесі навчання синтаксису складного речення української мови; розкрито сутність поняття «мовна особистість майбутнього вчителя початкових класів», «синтаксична компетентність»; представлено елементи методики форму- вання мовної особистості майбутнього вчителя початкових класів. Автори наукової розвідки вбачають, що навчання синтаксису здійснюється за допомогою текстоцентричного підходу, що реалізується через розроблену систему вправ, у якій чільне місце посідають тексти, що ілюструють культурну спадщину українського народу, його традиції, особ- ливості національної ідентичності тощо. З’ясовано лінгводидактичні умови формування мовної особистості майбут- нього вчителя початкових класів у процесі навчання синтаксису складного речення, результативність формування якої залежить від використання ефективних форм, методів, прийомів і засобів навчання. Закцентована увага на рівнях сфор- мованості мовної особистості (вербально-граматичному, когнітивному, прагматичному). Відзначено, що вербально- граматичний критерій відображає уміння мовної особистості будувати структурно-виправдані синтаксичні конструк- ції залежно від їхнього семантичного навантаження, правильно інтонувати речення, визначати їх стилістичні функції; когнітивний − реалізується як уміння мовної особистості породжувати, розуміти й сприймати мовленнєві висловлення залежно від їхньої формально-синтаксичної й семантичної будови, відтворювати за їх допомогою цілісну мовну картину світу на тлі соціально-культурних процесів з урахуванням власної національної ідентичності; прагматичний − свідчить про вміння мовної особистості комунікативно-виправдано використовувати синтаксичні конструкції відповідно до кон- кретної мовленнєвої ситуації, залежно від комунікативного наміру й мети спілкування.
Посилання
Богин Г.И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текста: автореф. дис. док. филол. наук: 10.02.19 – Теория языка. Ленинград, 1984. 31 с.
Дика Н.М. Формування лінгвістичної термінології в учнів основної школи під час вивчення граматики. Studia methodologica. Вип. 31. 2011. С. 29–33.
Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Коць Т.А. та ін. Літературна норма і мовна практика: монографія. Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф». 2013. 320с.
Калюжка Н.С. Формування мовної особистості сучасного учня: пошук підходів. Рідна школа. 2020. № 2–4. С. 59–64.
Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. Москва : Наука, 2006. 263 с.
Омельчук С.А. Дослідницькі завдання з мови як ефективний засіб формування компетентного мовця. Українська мова і література в школах України. 2017. № 7–8. С. 66–69.
Струганець Л.В. Теоретичні основи культури мови: навч. посібник для студ. філолог. факультетів вузів України. Тернопіль, 1997. 96 с.