ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ ТА ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті здійснено аналіз зарубіжного досвіду підготовки майбутніх учителів хімії та природничих спеціальностей (американська, канадська і європейська моделі). Це дає змогу визначити ряд важливих напрямів, що мають стати визначальними для прогнозування та розвитку педагогічної освіти в Україні, враховуючи реалії та завдання сучасного суспільства, а саме: 1) в системі підготовки майбутніх учителів хімії та природничих спеціальностей, як і в системі вищої освіти загалом, відбувається посилення інтеграційних процесів, результатом чого має стати формування єдиного освітнього простору, посилення інтеграційного потенціалу складових освітнього процесу в закладах вищої освіти; 2) в системі професійної освіти з’являються інші види підготовки майбутніх учителів (паралельна, послідовна та альтернативна моделі), що доповнюють існуючу систему, проте традиційна модель частково збережена (обов’язковими є теоретична підготовка та педагогічна практика); здійснюється інтенсивний пошук альтернативних варіантів підготовки вчителів за програмами «ліцензованого» і «всебічно підготовленого» педагога; 3) розробляються та вдосконалюються національні рамки кваліфікацій, на основі яких створюються професійні стандарти і освітні програми, установлюються критерії оцінювання навчальних результатів; 4) створюються та запроваджуються різноманітні практично-орієнтовані моделі підготовки майбутніх вчителів хімії, зокрема «клінічна модель», «школа професійного розвитку», модель навчання на робочому місці; 5) основна концепція полягає у переході від переважання теорії та філософії у підготовці вчителів до посилення практичної складової через розширення педагогічної практики і урізноманітнення форматів її організації. Це включає тісне партнерство із закладами загальної середньої освіти і перехід до безперервної багаторівневої педагогічної освіти; 6) трансформація освітнього процесу включає впровадження новітніх технологій, модернізацію підходів до організації занять та активне використання гібридних методів навчання для підготовки педагогів; освітні програми адаптуються під сучасні потреби, збагачуючись інтерактивними і цифровими інструментами, що забезпечує якісну та ефективну освіту.