СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Анотація

Соціально-емоційне навчання є ключовим аспектом розвитку особистості молодшого школяра, що сприяє успішній адаптації до вимог сучасного суспільства. У статті досліджено особливості соціально-емоційного розвитку, його структурні компоненти та значення в контексті освітньої діяльності. Особливу увагу приділено визначенню таких особистісних рис, як емпатія, емоційна усвідомленість, самоконтроль, стресостійкість, міжособистісна взаємодія та здатність до конструктивного вирішення конфліктів. Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння феномену соціально-емоційного розвитку, включаючи концепції Е. Торндайка, Г. Айзенка, Д. Ґоулмана та інших вчених. Розглянуто роль соціально-емоційного навчання у сучасній системі освіти, зокрема в рамках програми SEE Learning, яка була впроваджена в Україні. Окреслено перспективи використання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» для розвитку емоційного інтелекту молодших школярів. Представлено приклади практичних вправ, які сприяють формуванню в дітей навичок емпатії, саморегуляції, ефективної комунікації та прийняття рішень. Охарактеризовано роль соціально-емоційного навчання у позашкільній освіті молодших школярів та наведено приклади впровадження. Результати дослідження підтверджують, що інтеграція соціально-емоційного навчання в освітній процес сприяє гармонійному розвитку особистості, підвищує мотивацію до навчання та створює умови для формування емоційно зрілих і соціально адаптованих громадян. Запропоновано подальші напрями досліджень для вдосконалення методик розвитку соціально-емоційних компетенцій у дітей різного віку.