МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація

У статті розглядається соціальна активність як одна з найпоширеніших форм активності особистості, що є ключовим фактором її розвитку. Наголошується, що формування соціальної активності ґрунтується на свідомому та несвідомому прагненні до зміни соціальних умов, формуванні якостей і ціннісних орієнтацій, а також на усвідомленому виборі участі в суспільному житті. В роботі висвітлено розуміння активності в педагогічній та психологічній науках, зокрема через призму ідей В. Роменця, Р. Сімко та В. Сухомлинського, які підкреслюють її як внутрішню властивість особистості, засіб самореалізації та міру домінування внутрішньої детермінації.Особлива увага приділяється молодшому шкільному віку як сензитивному періоду для формування основ соціальної активності, враховуючи його вікові особливості: соціальну спрямованість розвитку, довільність поведінки, наслідування дорослих, формування моральних уявлень та ігрову діяльність. Науковці підкреслюють роль виховання як ключового фактора соціалізації та становлення соціальної активності, що реалізується через засвоєння норм, взаємодію, формування активної позиції та емоційно-ціннісне ставлення. Наводяться погляди Н. Бібік та Т. Андрійченко щодо створення освітнього середовища та використання уроків в початковій школі.Представлено класифікацію та характеристику методів виховання соціальної активності (словесні, практичні, емоційно-ціннісні) з конкретними прикладами їх застосування, що є важливим інструментарієм для педагогів.Особлива увага приділяється позашкільній освіті як середовищу для розвитку соціальної активності. Зазначається, що різноманіття позашкільних гуртків і секцій (спортивні, мистецькі, екологічні, технічні, туристичні) створює унікальні можливості для формування внутрішньої мотивації, свідомого вибору, командної взаємодії, відповідальності, ініціативності та лідерських якостей. Підкреслюється, що успіх у вихованні соціальної активності досягається через комплексне застосування методів, врахування вікових особливостей та тісну співпрацю всіх учасників освітнього процесу.