ПРОФЕСІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ У СФЕРІ МИСТЕЦТВА

Анотація

У статті досліджено теоретико-методологічні та практичні засади використання професійної термінології у сфері мистецтва як ключового інструмента фахової комунікації, наукової інтерпретації та освітнього процесу.Здійснено систематизацію основних підходів до дефініювання поняття «термін» у працях сучасних українських дослідників; проаналізовано особливості функціонування термінологічних одиниць у контексті мистецької комунікації. Наголошено, що професійна термінологія мистецької галузі виконує номінативну, когнітивну, дидактичну та комунікативну функції, забезпечуючи точність передавання знань і формування єдиного фахового простору.Висвітлено специфіку ділового мовлення в мистецькій сфері та його роль у становленні професійної компетентності, культурної самосвідомості й ефективної міждисциплінарної взаємодії. Проаналізовано сучасний стан української мистецтвознавчої термінології, тенденції її оновлення, процеси запозичення й адаптації іншомовних (передусім англомовних) термінів, а також окреслено проблеми стандартизації та уніфікації термінів у фахових текстах. Розглянуто приклади використання термінів у художньо-критичному, кураторському та академічному дискурсах, що дозволяє визначити рівень термінологічної упорядкованості сучасного мистецького дискурсу.Підкреслено значення професійної мови як чинника формування фахової компетентності майбутніх митців, дизайнерів і педагогів мистецьких дисциплін. Обґрунтовано необхідність формування термінологічної культури як складової мовної грамотності сучасного фахівця у сфері культури та мистецтва. Запропоновано напрями вдосконалення термінологічного апарату мистецької галузі шляхом міждисциплінарної взаємодії, оновлення освітніх програм, розроблення науково-методичного забезпечення й активізації професійного діалогу в межах академічної спільноти.