ЗБАГАЧЕННЯ МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЛІНГВОУКРАЇНОЗНАВЧОЮ ЛЕКСИКОЮ

Анотація

У статті з’ясовано проблему збагачення мовлення молодших школярів лінгвоукраїнознавчою лексикою. Проте актуальною залишається низка суперечностей між: зростанням необхідності різнобічно формувати національ- но-мовну, етнокультурну особистість молодшого школяра та мінімальною реалізацією цього процесу в сучасній початковій школі. Визначено поняття «лексика» як змістовий і найдинамічніший компонент мовлення, «лінгво- українознавча лексика молодшого школяра» – словниковий запас учня, що відображає національне світосприй- няття українського народу і сприяє формуванню етномовленнєвих умінь і навичок на уроках української мови. Метою таких уроків є підвести учнів до поглибленого вивчення української пісні, традицій, звичаїв, природи рід- ного краю; ознайомити учнів із поняттями: «рідна мова», «українська мова», «корінні українські слова», «запо- зичені слова»; стимулювати учнів до вивчення слів лінгвоукраїнознавчого змісту, використовувати їх у власному мовленні. Наведено приклади вправ на збагачення, активізацію активного і пасивного словника учнів. Основними типами вправ на уроках української мови мають слугували вправи на тематичне групування слів; синонімізацію; читання тексту з виписуванням етнолексем; добір власних прикладів; з’ясування сполучуваності лінгвоукраїноз- навчих слів з іншими словами; обґрунтування висновків; заміну в тексті мовних одиниць; складання словосполу- чень, речень за опорними словами; побудова монологів та діалогів; підбір слів до певної мовленнєвої ситуації; робота зі словником, вправи на оцінно-контрольні дії.