КРОСКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ЖУРНАЛІСТИКА»: ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті уточнено зміст понять «компетентність», «кроскультурна компетентність», проаналізовано основні складники кроскультурної компетентності здобувачів вищої освіти спеціальності «Журналістика». Здійснено огляд праць українських науковців із питань вивчення кроскультурної компетентності. Розглянуто поняття «компетентність», подане у лексикографічних джерелах. Поняття компетентність дослідники розглядають як «здатність до самовдосконалення», «характеристику особистості», «наявність знань», «наявність певної кваліфікації», «наявність мінімального досвіду» тощо. Компетентність у роботі визначено як якість особистості, її певне надбання, що ґрунтується на знаннях, досвіді, моральних засадах і проявляється в критичний момент за допомогою вміння знаходити зв’язок між ситуацією та знаннями в прийнятті адекватних рішень окресленої проблеми. Наголошено на тому, що фахівець набуває компетентності не лише під час навчання, а й за допомогою засобів неформальної освіти, внаслідок впливу середовища. Це набута характеристика особистості, що сприяє успішному входженню в життя сучасного суспільства; інтегрований результат, що передбачає зміщення акцентів з накопичення нормативно визначених знань, умінь, навичок до формування і розвитку здатності практично діяти, застосовувати досвід успішної діяльності в певній сфері. У межах кроскультурного підходу виокремлюють три рівні компетентності: комунікативну, лінгвістичну і міжкультурну. Зауважено, що кроскультурна компетентність містить лінгвістичний, культурний та психологічний компоненти, які подані у таких видах компетенцій, як мовленнєва, лінгвістична, соціальна, соціокультурна, предметна, дискурсивна. Для формування кроскультурної компетентності здобувачів вищої освіти важливим є мовленнєві, комбіновані, ситуативні вправи і завдання, спрямовані на оволодіння прагматичної та лінгвістичної компетентностей. Під час навчання здобувачі вищої освіти повинні володіти мовними знаннями, навичками уживання мовних кліше відповідно до комунікативних ситуацій, уміти інтерпретувати поведінку співрозмовника, мати відповідні уявлення про історію і культуру народу тощо. Також варто враховувати як мовний складник кроскультурної компетентності, так і вміння послуговуватися набутими знаннями у різних комунікативних ситуаціях, здатність розуміти поведінку та особливості мислення іноземця. Перспективність подальших досліджень вбачаємо у вивченні мовної соціалізації особистості та виявленні рівнів сформованості кроскультурної компетентності здобувачів вищої освіти.