ФУНКЦІЮВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ДИСКУРСУ В СУЧАСНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

У статті уточнені поняття «дискурс», «мовний дискурс», «військовий дискурс». Останній є специфічним типом мовленнєвої діяльності в сучасному комунікативному просторі. Здійснений огляд праць українських науковців з проблем, пов’язаних з функціюванням військового дискурсу, наповненням концепту «війна» різними образами, які утворюють своєрідну концептосферу. Визначені характерні тематичні групи й підгрупи військового дискурсу та встановлені особливості використання військової лексики у комунікації як військовослужбовців, так і цивільного населення. Доведено, що організація військового дискурсу має свої особливості, які позначені високим рівнем формальності та точності, що вимагає від співрозмовника дотримання певних правил у використанні мовних засобів. Такий підхід дозволив виокремити формальний і неформальний військовий дискурси, які є спеціальним мовленнєвим кодом, що використовується військовими установами та фахівцями для спілкування між собою, передачі команд і інформації в структурованому та професійному форматі. Виокремлені принципи побудови військового дискурсу, які залежать від контексту його використання. Зазначено, що військовий і воєнний дискурс є синонімічними поняттями, кожне з яких виконує свої функції. Увагу сфокусовано на використанні у військовому комунікативному просторі специфічних термінів, жаргонізмів, афоризмів, кодових слів, сленгу, мемів тощо. Розкрито можливості поповнення словникового запасу військовою лексикою завдяки появі неологізмів, наведено приклади їхнього вживання в процесі комунікації. Схарактеризовані особливості збагачення лексики військового дискурсу з початком війни росії в Україні.