МОВНА І МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті уточнено зміст понять «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність», простежено розвиток формування понять «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність» у сучасній лінгвістиці, з’ясовано специфіку формування мовленнєвої компетентності здобувачів освіти нефілологічних спеціальностей закладів вищої освіти. У науковій розвідці наголошено на взаємозв`язку та взаємозалежності понять «мовна компетентність», «мовленнєва компетентність». Водночас автори статті переконливо розмежовують аналізовані терміни на основі трактувань понять сучасними лінгвістами. Мовну компетентність запропоновано розглядати як процес і результат мовної діяльності особистості, знання мовних норм, володіння граматичними, стилістичними, орфоепічними, лексичними, правописними вміннями; вмотивована потреба у вивченні української мови як державної. Мовленнєву компетентність визначено як здатність розуміти, сприймати, відтворювати прочитане чи почуте, готувати в різних жанрах власні висловлювання, використовувати доречні засоби української мови залежно від стилю мовлення; редагувати як власне, так і чуже мовлення, здійснювати самоконтроль за результатами мовленнєвої діяльності. З метою формування мовної та мовленнєвої компетентності в здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей на заняттях з ОК «Ділова українська мова» доцільно виконувати вправи та завдання, спрямовані на розвиток культури мовлення, очищення від суржику, сленгу, ненормативної лексики – виправлення мовних помилок у словоформах, словосполученнях, реченнях; конструктивні завдання, які передбачають роботу з текстом за індивідуальними картками з метою аналізу помилок у мові засобів масової інформації та реклами, вправи на редагування професійних текстів, завдання дослідницько-пошукового характеру, спрямовані на розвиток комунікативно-мовленнєвої компетентності.