НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ У МАЙБУТНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Анотація

У статті висвітлено питання невербальної комунікації майбутніх учителів Нової української школи. Наголошено, що в процесі партнерської взаємодії важливу роль відіграють невербальні засоби комунікації: жести, міміка, погляд, манери, зовнішній вигляд, поза, вміння тримати дистанцію, рухи під час уроку та ін., які є складниками педагогічної майстерності вчителя Нової української школи. Закцентовано увагу, що в Професійному стандарті «Вчитель закладу загальної середньої освіти», в поняття компетентності додано ще два компоненти – комунікацію (наскільки вчителі компетентно взаємодіють з усіма учасниками освітнього процесу) та відповідальність і автономію. Уточнено, що трудова функція А1. Мовно-комунікативна компетентність передбачає уміння та навички застосовувати прийоми й методи збагачення мовлення здобувачів освіти для висловлювання ними думок, почуттів і ставлень, сприяння мовленнєвій творчості здобувачів освіти (А1.У2.), використовувати комунікацію як інструмент формування у здобувачів освіти ціннісних ставлень (А2.5.К1.). Зазначено, що одним із принципів педагогіки партнерства є діалог– взаємодія–взаємоповага, який передбачає змінити односторонню авторитарну комунікацію вчитель-учень на уміння будувати відносини між здобувачами освіти, вчителями, батьками, керівництвом та іншими учасниками освітнього процесу на взаємній повазі, умінні слухати та чути інших, виражати власні думки та емоції. Стверджено, що взаємодія учителя та здобувачів освіти полягає передусім в обміні навчальною, пізнавальною інформацією як вербальним шляхом, так і за допомогою різних засобів невербальної комунікації, які мають бути не штучними, механічно запозиченими у когось, а органічними для вчителя, виражати його індивідуальну та неповторну особистість. Представлено класифікації невербальних засобів спілкування Ф. Бацевича, О. Селіванової. Визначено засоби невербальної комунікації для майбутніх учителів Нової української школи задля ефективної організації взаємовідносин партнерів освітнього процесу, забезпечення соціально-психологічного благополуччя здобувачів освіти і педагогів, вирішення навчальних цілей та досягнення очікуваних результатів навчання.