ОЦІНКА АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ АЦЕТАТІВ З ІМІДАЗОТІАЗИНОВИМ ФРАГМЕНТОМ

Анотація

У даній роботі представлено результати синтезу (бенз)імідазо[2,1-b][1,3]тіазиніл ацетатів шляхом ацилювання 3-гідрокси(бенз)імідазо[2,1-b][1,3]тіазинів оцтовим ангідридом, а також їх подальшого дослідження щодо антиоксидантної активності. Вперше одержані сполуки 2а–в були протестовані на здатність до інгібування вільнорадикального DPPH (1,1-дифеніл-2-пікрилгідразилу) методом спектрофотометричного аналізу. Оцінка антиоксидантних властивостей проводилася у метанольному середовищі при концентрації 5 мМ з реєстрацією зміни оптичної густини через 60 хвилин інкубації. Такий експериментальний підхід дозволяє ефективно і швидко ідентифікувати потенційно активні сполуки, оптимізуючи при цьому витрати часу та матеріалів. Аскорбінова кислота використовувалась як референтна сполука. За результатами скринінгових досліджень встановлено, що 6,7-дигідро-5H-імідазо[2,1-b][1,3]тіазин-6-іл ацетат 2а, 2,3-дифеніл-6,7-дигідро-5H-імідазо[2,1-b][1,3]тіазин-6-іл ацетат 2б та 3,4-дигідро-2H-бенз[4,5] імідазо[2,1-b][1,3]тіазин-3-іл ацетат 2в виявляють здатність до інгібування радикалів DPPH на рівні 61,2 %, 57,7 % та 56,9 % відповідно. Найвищу антиоксидантну активність продемонструвала сполука 2а, що дозволяє розглядати її як перспективний об’єкт для подальших досліджень у напрямку розробки нових синтетичних антиоксидантів. Структурний аналіз досліджуваних сполук засвідчив, що наявність дифенільних замісників в імідазольному циклі, а також конденсованого бензімідазольного ядра зумовлює зниження антиоксидантної активності імідазо[2,1-b][1,3]тіазиніл ацетатів. Натомість наявність незаміщеного імідазольного фрагмента корелює з підвищенням їх антирадикальної дії.